Пожежний гідрант Чавунний 0,75 м

Гідронт пожежний — пристрій для відбору води з водопровідної мережі для гасіння пожежі

Водопровідні лінії, зазвичай, прокладають під землею. Допускаються наземна та надземна прокладки, прокладка в тунелях, а також прокладка водопровідних ліній у тунелях спільно з іншими підземними комунікаціями, за винятком трубопроводів, що транспортують легкозаймисті та пальне рідини та горючі гази. Під час прокладання ліній протипожежних (і об'єднаних із протипожежними) водопроводів у тунелях пожежні гідранти мають встановлюватися в колодязях. Під час наземної та надземної прокладки водопроводу надземні гідранти встановлюються безпосередньо на мережі. Водночас пожежні гідранти та вимикаюча арматура мають розміщуватися в наземних камерах, що запобігають замерзанню пожежних гідрантів за негативних температур зовнішнього повітря. Розрізняють підземні та наземні пожежні гідранти. Підземні розміщуються в колодці, закритому кришці, або встановлюються на пожежну підставку (рівномірно як і в колодці) і засинаються ґрунтом, у разі так званого безколодьозного встановлення. У разі безколодезного встановлення гідрант засипається не повністю, а верхня його частина з різзю для нагвинчування пожежної колонки ховається під килим із лючком. Для відбору води на підземні гідранти нагвинчується пожежна колонка, що має 2 вихідних патрубки для під'єднання рукавів. Приклад наземного пожежного гідранта — гідрант-колонка, що слугує для відбирання води як на господарські, так і на пожежні потреби; являє собою поєднаний варіант водорозбірної колонки та наземного пожежного гідранта.

Технічні характеристики:

Робочий тиск — 1,0 МПа.

Тиск під час випробування — 1,5 МПа.

Габаритні розміри: ширина — 300 мм; висота (без клапана) — від 500 до 3500 мм з інтервалом 250 мм;

Маса: за висоти гідранта 1000 мм — не більш ніж 95 кг; зміна маси гідранта на кожні 250 мм висоти — не більш ніж 10 кг.

Стандарт: відповідає ГОСТ 8220-85.

Основною вадою підземних пожежних гідрантів є можливість їхнього замерзання в зимовий період. Причини замерзання гідрантів можна розділити на п'ять груп:

I група. Гідронти, колодязів яких поступово заливають ґрунтові води через поганий забивки отвору для випуску води з гідранту після його роботи, завдяки чому ґрунтова вода в колодці та стоянці гідранта є на одному рівні з ґрунтовими водами в колодці, а також через те, що ґрунтова вода піднялася й заливає стояк через кришку, хоча випускний отвір забитий.

II група. Гідронти, колодязів яких заливають поверхневі води та вода від водопровідних колонок через те, що колодязі гідрантів розташовані в нізинах, а також через те, що пожежні гідранти встановлюють поруч із водопровідною колонкою на відстані 1,5-5 м.

III група. Гідроанти, стояки яких заливає вода внаслідок технічної несправності: нещільне закривання кульового клапана через несправність гумового прокладання, потрапляння піску, дрібних каменів між прокладкою та сідлом клапана тощо.

IV група. Гідроанти, у яких примерзає кульовий клапан унаслідок розміщення водопровідних ліній вище від позначки глибин промерзання ґрунту.

V група. Гідроанти, що замерзають після їхнього використання працівниками пожежної охорони.